Влітку Бурштин відзначив десяту річницю з’яви своєї команди на професійній арені. Дебюту в другому дивізіоні передувала перемога «енергетиків» в аматорській першості України сезону-1997/98. З нагоди ювілею в червні 2008-го команда зразка 1998 р. зустрілася з її нинішнім складом. Як годиться, було багато голів… Загалом рік, що минає, для бурштинців – тричі ювілейний. Адже виповнилося 60 років з моменту дебюту місцевої команди в чемпіонаті області і 45 років з моменту появи власне «Енергетика» (він з’явилася через рік від початку будівництва Бурштинської ТЕС, яке тривало з 1962 по 1969 рр.). Гідно відзначити ювілеї не вдалося…
Разом з Гордієнком пішли… голи
Ті, хто стежать за першим дивізіоном, мали б пам’ятати нерівну ходу «Енергетика» у попередньому сезоні. Команда видавала якісь неймовірні серії: то не могла перемогти впродовж півроку, то громила усіх підряд без розбору. Фінішували бурштинці серією з шести перемог. Вона дозволила команді піднятися з 18 місця на 13-те. Яскравим спомином у в цілому посередньому виступі стала результативна гра Дмитра Гордієнка.
Дмитро записав на свій рахунок 18 із 39 командних голів. Між ним і рештою гравців утворилася прірва. Друге місце у клубному змаганні голеадорів посіли півоборонці Долотко і Мігалатюк. Обоє відзначилися аж… трьома голами. Тож коли Гордієнко пішов у ФК «Львів», забивати в «Енергетику» стало нікому. Команда посипалася з перших турів, і це при тому, що інші гравці (за винятком голкіпера Яковця) залишилися на своїх місцях.
Тренерському штабу тільки й залишалося, що тасувати склад. Іноді, у доволі оригінальний спосіб. Так у напад було відправлено Сергія Срібного, якому не знаходилося місця у захисній ланці. Та від перестановки доданків… Одна перемога у 16 поєдинках, 17 місце у турнірній таблиці з відставанням у десять очок від «Прикарпаття» і статус відвертого аутсайдера – таким є доробок команди у першій частині сезону.
Команда маленького містечка«Енергетик» апріорі поступається своїм суперникам по першому дивізіону. Й справді, як може команда 14-тисячного містечка на рівних конкурувати з представниками обласних центрів? Грошима бурштинці не багаті. В багатьох аматорських колективах Івано-Франківщини платять на порядок більше. Звабити гравців у футбольну глибинку вдається лише перспективою кар’єрного зросту.
Бурштин став містком у майбутнє для багатьох футболістів. Тільки за два останні сезони «Енергетик» відкрив або ж реанімував для «великого» футболу Гордієнка, Запорожана, Лук’янова, Кікотя, Худзіка та ін. На цьому і будується клубна стратегія – брати невідомих або ж призабутих гравців і доводити їх до того стану, який зацікавить більш грошовиті клуби. Правда, останнім часом якісного висхідного матеріалу помітно поменшало. З цього і почалися біди колективу.
Втім, навіть сьогодні у складі «Енергетика» є футболісти, від яких не відмовляться й клуби Прем’єр-ліги. Першим у цьому списку, безперечно, фігурує Микола Лазорик. 24-річний уродженець гірського селища Кути, що розкинулося на березі Черемоша, оборонець за амплуа, вирізняється завидними фізичними даними. Ще влітку Лазорик міг поповнити склад луганської «Зорі», та щось там не склеїлося. У першій частині сезону він з двома голами став одним з кращих бомбардирів команди (разом з 30-річним Калапачем, 18-річним Микушем, і 34-річним Качуром)!
Відрадно, що незалежно від турнірного становища, керівництво «Енергетика» дбає про розвиток власної інфраструктури та дитячо-юнацького футболу. Юні вихованці клубної ДЮСШ останнім часом вийшли на чільні позиції в обласному футболі, поступаючись тільки івано-франківській СДЮШОР «Прикарпаття». З моменту виходу у перший дивізіон «енергетики» майже оновили свій спорткомплекс, розташований на мальовничому схилі бурштинського водосховища. Наприкінці минулого року тут, зокрема, стало до ладу електроосвітлення, а з недавніх пір функціонує штучне міні-футбольне поле… Відтак є надія, що місцевих вихованців у команді побільшає. Наразі ж честь бурштинського футболу відстоює тільки Володимир Рудницький. Та йому вже 33-й рік…  
Повернімося, однак, до перипетій стартової частини сезону. Його бурштинці розпочали з чотирьох поразок. Перше очко команда здобула лише в середині серпня, розійшовшись миром з «Дністром» на його полі – 1:1. У черговому турі «Енергетик» здолав у рідних стінах «Геліос» (2:1) і, здавалося, життя потроху налагоджується. Та вже наступний домашній поєдинок проти «Фенікса-Іллічівця» (1:2) засвідчив: проблеми команди є набагато глибшими, ніж здавалося дотепер. Ця гра стала останньою на посту головного тренера для Миколи Пристая, з ім’ям котрого були пов’язані останні успіхи «Енергетика».
Важелі управління командою були передані помічникові Пристая – Михайлові Савці. З ним «Енергетик» свого часу дебютував у першій лізі. Зауважу, за весь час виступів на професійній арені біля керма «Енергетика» стояли всього шість фахівців. При цьому Я.Ватаманюк і С.Гаценко провели один та три матчі відповідно. Рекордсменом команди є М.Пристай – 113 поєдинків. Рубіж у сто матчів перетнув і Михайло Гнатишин – 106. У 63-х зустрічах виводив бурштинців Володимир Федорняк. Нинішній наставник – Михайло Савка перетнув нещодавно 50-матчевий рубіж. За своєю консервативністю при виборі наставника бурштинці нагадують столичне «Динамо» досьомінського періоду.
Вдруге очоливши команду, Михайло Савка заявив, що не боїться відповідальності і бачить шляхи виходу з кризи. Насамперед слід подолати психологічні проблеми – гравці втратили віру у власні сили. Першу гру під орудою Савки бурштинцям випало зіграти на полі земляків з «Прикарпаття».
Тренеру й справді вдалося розбурхати колектив, який провів доволі непоганий матч. Програючи, гості у компенсований час досягли нічиєї (1:1). Та вже за кілька днів Фортуна повернулася до них спиною. У грі з «Княжею» ситуація повторилася з точністю до навпаки: «Енергетик» втратив перемогу на 92 хвилині. Після цього бурштинці програли сім матчів поспіль, і лише в заключному турі в Олександрії зуміли вибороти нічию (1:1), покаравши суперника за переоцінку власних сил.
В середині вересня футбольну громадськість Івано-Франківщини зворохобила заява мера Калуша Ігоря Насалика про намір створити у місті нафтохіміків команду рівня української Прем’єр-ліги. Щоб скоротити шлях до еліти, він, мовляв, готовий викупити місце у першому дивізіоні саме у бурштинського «Енергетика». Згаданий проект калуський міський голова планував реалізувати разом з відомим бізнесменом Олексієм Боровиковим. Свого часу він був президентом столичного «Арсенала», а влітку балатувався на посаду президента української прем’єр-ліги.
Зауважу, на Прикарпатті вже звикли до подібних інформаційних бомб від Насалика. Шість років тому під час зміни засновників у ФК «Прикарпаття» він привселюдно пообіцяв посадити на тренерську лаву команди тодішнього колегу по парламенту Олега Блохіна. Очоливши місто нафтохіміків, Ігор Степанович намагався створити альянс зі своїм однопартійцем, президентом ФК «Карпати» Петром Димінським. Навесні 2008-го Калуш навіть став домашньою ареною для «Карпат-2». Йшлося про відкриття у місті карпатівської футбольної академії. Однак грошей на проект не знайшлося. На «зелено-білих» публіка ходила неохоче, вони жодного разу у Калуші не перемогли і повернулися додому.
Відтак і чергову заяву Насалику попервах зустріли скептично. Однак невдовзі Калуш відвідав сам Боровиков, який ознайомився з місцевими умовами. За якийсь час прибули… тренери майбутнього колективу (називати їх прізвища не буду, однак зауважу, що один з них не так давно працював головним у вищому дивізіоні). Лишалося вмовити когось із земляків поступитися місцем у 1 лізі. Насалик зробив відповідну пропозицію не тільки «Енергетику», але і «Прикарпаттю», котре на той момент знову погрузло у боргах. Альянс з франківцями навіть був більш реальним. Проте керівники обох клубів відповіли відмовою.