Переглядаючи одне з популярних спортивних видань України, я натрапив на досить цікаву статтю. В ній описувались здобутки окремих футбольних колективів за часи незалежності України. Що найбільше мене вразило, спитаєте ви? А те, що автор цієї роботи ніби-то обізнаний в вітчизняному футболі, описуючи нашу команду, написав: «команда без особливих футбольних традицій...» Всі чудово розуміють,що з західно-українськими командами, через їх фінансову спроможність, рахуються не всі, але остаточно списувати їх непотрібно! Саме тому, маю бажання висловити свою думку і захистити честь команди, за яку вболіваю всім серцем. 

В першу чергу, хочу наголосити, що футбольний клуб у Бурштині з’явився не так давно – на початку 1991 року. Другою датою народження можна вважати 1996 рік, коли відбулася зміна керівництва і до керма клубу став нині діючий президент, а за сумісництвом палкий уболівальник команди – Мирослав Ількович ЛОТОЦЬКИЙ. 

Справи у команди суттєво покращились. Вже через рік «енергетики» здобули срібні нагороди чемпіонату та Кубок області, а в 1998-му – вигравши чемпіонат області, бурштинці записали до свого активу золоті медалі чемпіонату України серед аматорських колективів, тим самим здобувши путівку у професійний футбол. 

Вже з другої спроби футбольний клуб «Енергетик» став бронзовим призером другої ліги в групі А, а ще через три роки - записали до свого клубного доробку срібло. 

В сезоні 2004/2005рр. вони повторили, а як виявилось згодом – покращили своє найбільше досягнення – посіли друге місце у підсумковій турнірній таблиці другої ліги. Пізніше, в зв’язку з відмовою «Рави» підвищитись у класі через фінансові труднощі, «Енергетик» розпочав підготовку до переходу в першу лігу... Ви скажете – пощастило! Так, пощастило! Ніхто не сперичається, але на відміну від більшості команд «Енергетик» маючи надійних спонсорів отримав стабільне фінансування, а це, як ви знаєте, один із критеріїв успіху. Чи не так?! 

Увійшовши до кагорти першолігових колективів бурштинський клуб не став «хлопчиками для биття», а навіть навпаки зарекомендував себе як міцний середняк. Пригадати хоча б, скільки команд повертались із Бурштина з «підмоченою репутацією». Наприклад ФК «Львів», котрий через поразку поставив під сумнів свій вихід до Прем’єр ліги України. Та не тільки в домашніх матчах команда перегравала своїх суперників, а й частенько «псувала нерви» і в виїздних поєдинках. Взяти хоча б бойові нічиї з львівськими «Карпатами» чи маріупольським «Іллічівцем», котрі наразі представляють найвищий ешалон українського футболу. 

Не можна оминути своєю увагою також кубкову зустріч проти найтитулованішої команди – київського «Динамо». Хто був присутній на матчі (а було близько семи тисяч глядачів, при тому, що трибуни вміщають всього чотири тисячі), може поділитись враженнями від побаченого футболу. Бурштинці дали гідний бій українському гранду і лише на останній хвилині компенсованого арбітром хвилині пропустили гол. 

А як можна не згадати про кубки, котрі красуються у клубному музеї – це два Кубки Підгір’я, Кубок Профі, два Кубки Віжибу та безліч міжнародних трофеїв здобутих в Польщі, Чехії та Іспанії (Копа де Росса)... 

Хіба після прочитаного вами тексту можна сказати, що бурштинська команда без футбольних традицій? Можливо «Енергетик» зараз переживає не найкращі часи та згадайте завершення минулого сезону, коли наші хлопці громили всіх на своєму шляху. Тому я, як безпосередній фан «Енергетика» твердо вірю, що команда знайде свою гру і в свою чергу, палкою підтримкою допоможу їй в цьому, до чого вас і закликаю! До зустрічі на трибуні!