Вихованець бурштинського футболу зараз захищає честь ужгородської «Говерли», сумує за роками, проведеними у Львові та мріє знову зіграти за бурштинський «Енергетик». Воротар дубля ужгородців Андрій Бендер поділився своїми планами на майбутнє та розповів про здобутки.

- Отож. Андрію, з чого починалася твоя футбольна кар’єра?
- З нападника. Я вчився у другій школі в Бурштині. Грав футбол. Багато забивав, тому вирішив піти в школу ФК «Енергетик».

- Тож твоїм першим тренером був...
- ...Володимир Федорняк. Саме йому я завдячую своєю футбольною кар’єрою. Він перший і побачив у мені воротаря.

- Перше серйозне випробування?
- Ми з «Енергетиком» їздили на футбольний турнір у Добротвір. Там мене побачив тренер Дмитрасевич з Львівської області, котрий якраз набирав команду з хлопчаків 1994 року і запрошував до Львова. Саме у Львові вже відбулась розмова Ярослава Івановича з моїм батьком про моє подальше навчання.

- Тож ти у Львові з якого класу?
- З сьомого. У Львівского державного університету фізичної культури (ЛДУФК) є спортивна база на території якої є школа. Там я продовжив своє навчання і виступи за команду. Вже за рік ми вийшли у фінал України. Стали бронзовими призерами. Ті матчі запам’яталися надовго. Перше місце тоді було за «Динамо», друге - за «Металістом» і третє - за нами. Після цього з нами уклали угоди львівські «Карпати».

- Ти виступав і за збірну?
- Так, одразу після цього нашого досягнення мене почали викликати у збірну України 1994 року. Збори були у Конча-Заспі. Їздили на турнір в Білорусію. Серед команд 1993 року ми - наймолодші, бо з 1994 - здобули третє місце. Також виступали на турнірах у Бельгії, Франції за U-16. Тож за Львів я виступав мало.

- Проте саме у Карпатах ти отримав звання кращого воротаря турніру.
- Так. Це сталося на турнірі Лева Броварського. Тоді ми багато турнірів виграли з «Карпатами».

- А далі - «Енергетик»?
- Так. У Львові контракт завершився. А за Бурштин я завжди мріяв виступати. Це була для мене і практика гарна, адже матчі з командами першої ліги Чемпіонату України дають багато. Тим більше, що це клуб, котрий зробив з мене футболіста.

- Як ти опинився у «Говерлі»?
- На жаль, «Енергетик», за який я вситупав, проіснував недовго і довелося шукати свобі місця. Якраз тоді ужгородці вибороли право змагатися у Прем’єр Лізі і набирали дубль. Про це було оголошено, знали всі. Тож я також вирішив спробувати свої сили. Подзвонив. Зіграв тренувальну гру. Підписали зі мною контракт на три роки. 

- Ти у дублі зараз капітан?
- Так. Насамперед завдяки тренерам команди та віце-капітану. Наразі колектив ще не зіграний, проте ми намагаємось виступати якнайкраще. Граємо на межі сил. Залучають мене і до тренувань основного складу. Це дуже хвилююче, адже професіонали завжди щось підказують. Воротарі Надь та Бабенко багато допомагають. Дуже кваліфіковані у нас тренери. Це тренер молодіжної команди U-21 Васютик Володимир, Слюсар Валентин та тренер воротарів молодіжного складу Ковач Іван.

- Чи хотів би ти повернутися в «Енергетик»?
- Звичайно. Я завжди радий допомогти рідному клубові.

- Розкажи про себе. Дівчина є? Які плани на майбутнє?
- Дівчина є. Юлія Нога. Вона багато мене підтримує. Їздить зі мною. Також за підтримку і допомогу хочу подякувати батькам та рідним з Америки. Особливо хресній мамі, котра дуже вірить у мене як в футболіста і багато допомагає. А в житті - хочеться міцно стати на ноги.