Луцьку «Волинь» можна сміливо вважати головним відкриттям сезону. Команда з першої ліги вийшла у півфінал Кубка України. Цей успіх експерти пов'язують з тренерською роботою Віталія Кварцяного.
- Ваші підопічні пробилися у півфінал Кубка України. Чи реально повторити торішній подвиг «Ворскли», яка у фіналі виграла у «Шахтаря»?
- У футболі нічого нереального не буває. Я упевнений, що ніхто не вірив і в успіх «Ворскли». А полтавчани вийшли і показали всім, як потрібно грати у футбол. А чим ми гірші? У моїх хлопців горять очі і вони рвуться довести всім, що їх рано списувати з рахунків. Матчі в Лізі Європи — хороша стимул-реакція для нас.
- Але спочатку потрібно здолати «Таврію» в півфіналі. За рахунок чого це можна зробити?
- Потрібно проявити бійцівський характер. Головне, аби хлопці не перегоріли, та я цього і не допущу. Збираюся тримати їх в потрібному тонусі і постараюся добре підготувати.
- Кого з підопічних виділите на шляху до півфіналу?
- Задоволений багатьма хлопцями, але більше всіх вразили Кінаш, Карковський, Мостовий, Гошкодеря, Майкон і Ндоє. Ці хлопці доклали максимум зусиль.
- У вас у воротях стоїть сенегалець Ндоє. Вам подобається його стиль?
- Радий, що свого часу зупинив на ньому свій вибір. Це воротар високого рівня. Його сейви неодноразово виручали нас від неприємностей. Як на мене, покупка Ндоє — наш успіх на трансферному ринку. За ним вже зараз розпочали полювання багато клубів, але ми поки не плануємо його продавати.
- Чи плануються покупки нових гравців?
- Дуже б хотів, аби керівництво розщедрилося хоч би на ногу Златана Ібрагімовича (сміється). Якщо серйозно, то плануємо якісно попрацювати над посиленням. Найголовніше, аби люди не боялися їхати до Луцька. Хто б що про мене не говорив, але ще жоден футболіст не пошкодував, що грав у «Волині».
- Не хочете привезти до Луцька єврокубок?
- У нас команда з характером. Та й футбол у нас живий, з іскоркою. Інша справа, що раніше явно не вистачало економічного потенціалу, а останнім часом ситуація змінилася. І ось вам плоди дружної роботи тренерського штабу, президента і акціонерів «Волині».
- Боротьба за путівку в елітний дивізіон входить у ваші плани?
- Завдання сформульоване так: зіграти краще, ніж в минулому сезоні.
- Багато ваших колег по тренерському цеху визнають, що у «Волині» відчувається почерк хорошого фахівця. Не повірю, якщо скажете, що до вас не надходять пропозиції від серйозних клубів.
- Про мої пропозиції знає лише наш президент Василь Столяр. Все знає: хто запрошував, куди і скільки разів. Але я вам скажу наступне: якби нам у «Волині» все легко давалося, можливо, подумав би про зміну обстановки. Але ми в цей клуб надто багато зусиль вклали. А ще дали один одному чесне слово: я пообіцяв, що робитиму команду, а президент — що зробить все можливе для її процвітання. Ось так і йдемо вперед рука в руку. Хай область у нас невелика, але амбіції — величезні.
- Ви подарували футбольній Україні багато хороших гравців. Як вам удається з невідомих футболістів робити майстрів?
- Я легко знаходжу зі всіма взаєморозуміння. Головне, аби футболісти не відчували себе зірками і виконували всі установки. Я ніколи не боявся говорити людям правду в очі. Коли б не я, то навряд чи б хто-небудь почув про Хачеріді, Девіча, Папу Гуйє і багато інших.
- Важко було працювати з Хачеріді?
- А з ким легко? Щоправда, йому потрібно віддати належне, він старався. Радий, що з нього вийшов толк. Я йому говорив: старайся і станеш відомим футболістом. Добре, що він прислухався до моєї поради. Він ще багато чого може досягти. Головне, аби не знизив до себе вимоги і постійно працював над собою. Тоді його чекає відмінне майбутнє. Головне, аби він ніколи не піжонствував на полі.
- Чому його не ставив Сьомін?
- Важко відповісти. Як мовиться — чужа душа темрява. Юрій Павлович боявся ризикувати. Адже Женя адреналіновий. Йому мало гри, тренувань. Він не наїдається футболом і не визнає поразок. Людина-машина до мозку кісток. Але до нього треба знайти підхід. Дуже радий, що Газаєву це вдалося. Сподіваюся, мені не буде соромно, що я виховав такого футболіста.
www.fc.volyn.net
