Першу частину чемпіонату львів’яни завершили на тому самому місці, що й попередній чемпіонат – 14-му. Втім, у прихильників клубу вже нема тої безнадії, яка їх охоплювала з огляду на якість гри команди наприкінці травня. Болгарський спеціаліст Ніколай Костов на фініші осінньої частини сезону зумів підвести до спільного знаменника готовність футболістів, об’єднати їх в єдине ціле і стабілізувати дії гравців на футбольному полі. Настільки, що виступаючи в останніх матчах без дискваліфікованого Семіра Штіліча, котрий зумів стати лідером команди, «Карпати» одначе давали якість і були конкурентоздатними.

Якщо зважити, що чемпіонат-2012/2013 команда розпочинала під керівництвом тимчасової фігури Павла Кучерова, то про нинішній стан команди її вболівальникам доводилося лише мріяти. Про стан, але не про результат. Хоча підсумовувати осінню частину треба двояко. З одного боку маємо незавидне турнірне становище в Прем’єр-лізі, з іншого – вихід до чвертьфіналу Кубка. Як відомо, кубковий турнір у Львові з того часу, як у 1969-му команда здобула Кубок СССР, сприймається з особливим піїтетом.

Трансферна діяльність

В міжсезоння команда розпрощалася з виконавцями, від яких великої користі не мала. Приміром, воротар Андрій Тлумак йщов до «Кривбасу», але невдовзі після ранньої відставки Віталія Кварцяного повернувся у «Карпати» й тепер працює в структурах клубу як функціонер. «Хвилеріза» Самсона Ґодвіна відпускали, бо його кращі роки вже позаду, а поряд були Андрій Ткачук, Муртаз Даушвілі і Ярослав Мартинюк. Тарас Петрівський і Даніло Авелар нічого нового команді запропонувати не могли. Час показав, що зі всіма виконавцями львів’яни розпрощалися своєчасно.

Придбань було небагато. Якщо не згадувати про поверненого в клуб на умовах оренди нападника Олександра Гладкого, то всього три. Центральний оборонець Ігор Пластун з «Оболоні» став повноцінним гравцем основи поряд з Іваном Мілошевічем, хоча напередодні оптимальною виглядала балканська пара Балажіц – Мілошевіч. Креативний хавбек Леван Кенія з німецького «Шальке» влився у склад не відразу, бо довго заліковував старі болячки. Але, вийшовши на заміну на початку другого додаткового тайму матчу 1/8 фіналу Кубка України проти «Металіста» і забивши переможний гол, більше грузин місця в основі не втрачав. Ще один новачок – Семір Штіліч з польського «Леха» - взагалі став лідером «Карпат». Іншими словами, кожним зі своїх придбань львів’яни влучили у «десятку».

Фізична готовність

Три стартових поєдинки показали, що до сезону команда підійшла не готовою. Фактично, то могли бути три поразки, але в стартовому поєдинку проти «Волині» львів’янам відверто пощастило зіграти внічию. В двох інших матчах дива не відбулося – 1:5 від «Іллічівця» у Львові і 1:3 від «Ворскли» в Полтаві. Після цих провалів була відставка Кучерова і призначення Костова. З ним команда виграла в першому ж поєдинку, здолавши 2:0 таку ж розбалансовану «Таврію». Потім була виїзна нічия з «Чорноморцем» і перемога над аутсайдерами з запорізького «Металурга».

Звісно, не можна виключати, що на початку чемпіонату команда грала під навантаженнями й на пік форми мала вийти пізніше. Втім, таке припущення виглядає сумнівним, бо Костов в ході роботи повністю змінив тренувальний процес і плоди його діяльності проявилися лише наприкінці жовтня. Вперше не програти супернику в функціональній готовності «Карпатам» вдалося в матчі 1/8 фіналу Кубка України проти «Металіста». Зрештою, тоді той успіх пояснили радше вольовими якостями команди і втомою харків’ян. Костов нічого не констатував, лише висловив впевненість, що ось-ось команду має прорвати. І справді, заключний місяць «Карпати» провели хоч і не без зривів, але доволі переконливо. Але так і не «полетіли». Що ж, тепер у Костова буде повноцінних два місяці, аби невесні «Карпати» нарешті заграли на своєму фізичному максимумі.

Тактична гнучкість

Будучи однодумцем Олега Кононова, Павло Кучеров наслідував класичну для найуспішнішого наставника «Карпат» останнього десятиріччя тренера схему – 4 – 3 – 3. Правда, трансформувати цю модель в захисному варіанті в 4 – 5 – 1 було складно, бо ні Лукас, ні Ксьонз, які в попереднього тренера нападали з країв, до оборонних дій були начебто не схильними. Принаймні, так здавалося тоді.

Великого вибору Костов не мав. Команди до сезону він не готував. А тому зі своїми тактичними нововведеннями сильно ризикувати не міг. То вже потім тренер скаже, що він прагне, аби команда володіла комплектом тактик і вміла використовувати як оборонну тактику, так і вести позиційний наступ. При цьому тренер прямо заявив, що президент клубу Петро Димінський умов йому не диктував і не казав, що «Карпати» обов’язково мають грати в атакувальному стилі. Попередники болгарського спеціаліста навпаки вказували, що їх в цьому контексті ставили ледь не перед фактом.

Штіліч і Кенія влилися в команду вже при Костові. Точніше, грузин увійшов у склад лише згодом, а разом з боснійцем тренер почав остаточну перебудову тактичної розстановки в найзвичніші для сучасного футболу 4–2–3–1. Штілічеві при цьому відводилася ключова роль диспетчера, а з флангів діяли Лукас і поперемінно Ксьонз чи Кополовець. Худоб’яка болгарський тренер змістив на позицію опорного півоборонця, але наділеного, на відміну від Муртаза Даушвілі, який грав з Ігорем у парі, ширшими атакувальними функціями. Звісно, така переміна капітанові далася болісно й попервах він виглядав не дуже переконливо. Втім, наприкінці року Худоб’як у ролі руйнівника дивився вже доволі непогано. Як тут не згадати, що свого часу на позиції «хвилеріза» Ігоря в матчах за збірну намагався використовувати Юрій Калитвинцев. Але тоді той експеримент не вдався здебільшого тому, що виконуючи великий об’єм чорнової роботи, Худоб’як майже не відзначався креативом.

Зважаючи, що «Карпати» часто грали в меншості, по ходу матчу їм довелося перебудовуватися. Спершу ті перебудови відбивалися на атакувальній міці (приміром, в матчі з «Металургом» слідом за вилученням Даушвілі відбулася заміна нападника Касьяна на «опорника» Ткачука). Однак в ході сезону Костов відмоделював варіанти гри в меншості. У тому ж кубковому двобої з «Металістом» тренер після вилучення правого оборонця Ігоря Озарківа на 67-й хвилині ризикнув перевести на край захисту атакувального гравця Павла Ксьонза. Очевидно, на тренуваннях такі варіанти відпрацьовувалися, але одначе то був ризик. Втім, експеремент виявився настільки вдалим, що в наступному матчі чемпіонату проти «Кривбасу» Ксьонз вийшов на фланзі оборони зі стартових хвилин. І відіграв настільки вдало, що видавалося, наче на цій позиції він грав постійно.

Новим випробовуванням на міцність стала триматчева дискваліфікація Штіліча. В побудовах Костова Семір здавався гравцем майже незамінним. Власне, тренер й не намагався його замінити, а просто повернув команду до дій в випробуваній попередніми тренерськими штабами моделі 4–3–3. Проте на той час в тренера вже були варіанти варіювання складом. На флангах атаки діяли Лукас і Михайло Кополовець, а трикутник в середині поля складали яскраво виражений «хвилеріз» Даушвілі, а також Худоб’як і Кенія, котрий поступово набирав ігрову форму, відновившись після травми. При потребі Кенія міг переміститися на місце плеймейкера, а Кополовець зміститися в середню зону, або навіть на край оборони, як то сталося в матчі проти «Іллічівця», коли через травму випав лівий оборонець Ощипко.

Гравець осінньої частини – Муртаз Даушвілі

У «Карпатах» є чимало гравців, котрі на полі завше більш помітні. Лукас забив вісім голів, Штіліч і Кенія відзначаються віртуозною технікою та нестандартними діями. Проте Даушвілі за неповний рік перебування в команді став фігурою ключовою, гравцем, на якому ґрунтується верхівка оборони й який своїм вмінням «читати» гру, своєчасно йти у відбори, автоматично розвиває махових швидких атак. Хтось скаже, що Даушвілі безболісно замінив у ролі «хвилеріза» Самсона Ґодвіна. Хтозна, адже грузин виглядає більш витривалим функціонально, дисциплінованішим і чіпкішим у єдиноборствах. Швидше прихід цього 23-річеного вихованця тбіліського «Динамо» став для «Карпат» суттєвим підсиленням. Поряд з Даушвілі, який виконує величезний об’єм роботи, має змогу більш активно підсилювати своїми підключеннями атакувальну ланку Худоб’як. Сам Муртаз в наступ ходить нечасто й це, можливо, вада в його грі. Правда, ми не знаємо, які завдання ставить перед гравцем тренер.

Розчарування осінньої частини – Олександр Касьян

У Костова буде нагода провести повноцінну підготовку, підсилити окремі позиції через запрошення нових виконавців. Зрещтою, тренер зізнається, що любить ризикувати і не раз доводжив це впродовж поточного сезону, випускаючи на поле юних Миколу Жовтюка, Сергія Загідуліна, Олега Білого і Тараса Пучковського. Воротар Роман Мисак з’явився у складі через обставини у вигляді вилучення Мартіна Богатінова, а в останньому матчі проти «Ворскли» навіть вибив македонця зі складу. І зіграв дуже надійно. Про що це свідчить? Що з початком весняної частини Костов може ввести до складу когось зі згадуваних чи інших нинішніх дублерів, тих, чиїх можливостей в силу часового цейтноту восени він оцінити не зміг.

В інтерв’ю UA-Футболу генеральний директор «Карпат» Ігор Дедишин запевнив, що лідерів команди Штіліча, Лукаса і Кенію керівництво клубу продавати не збирається. Відповідно навесні можна очікувати появи тих «Карпат», які були в кубковому матчі з «Металістом», значно регулярніше. Звісно, «Карпати» знову спробують поборотися за перемогу в Кубку України. З жеребом львів’янам не пощастило – в чвертьфіналі вони зіграють з «Шахтарем», та ще й на виїзді. Втім, «Карпати» неодноразово доводили, що на матчі з лідерами вони налаштовуватися вміють. Особливо коли той матч один й від нього залежить вихід до півфіналу. Іншими словами, претендентами на виліт «Карпати» не будуть й мають підійматися до десятки кращих. Решта покаже час.

Інформація  з сайту UA-футбол