З часу представлення гравцям Бурштинського
«Енергетика» нового тренера минув рівно місяць (16 лютого). Про перші
тренерські кроки, про ігрову кар’єру та про особисте ми говорили з
Володимиром Васильовичем після зустрічі його команди з яремчанськими
«Карпатами». ПРО УКРАЇНСЬКИЙ ШЛЯХ - Ваша футбольна карєра розпочалася у Косів. Чи памятаєте свій перший, так би мовити, офіційний матч?
-
Першого я вже й не пам’ятаю. Пам’ятаю свій деб’ют у Львівських
«Карпатах». Це був матч з Буковиною у, тоді ще, буферній зоні чемпіонату
СРСР. Мені тоді було 18 років і це був мій перший професійний матч.
- За роки футбольної кар’єри ви змінили 15 клубів. Котрий із них став вам найближчим?
-
Кожен клуб мені по-своємо дорогий. Найбільше часу я провів у Луцький
«Волині», тож, напевно, наріднішими мені є наше «Прикарпаття» та саме
«Волинь». Хороші спогади залишились від «Уралану».
-Чи досягли ви усього, чого прагнули у футболі? -
Напевно усього, що прагнув ще не досяг, але багато із запланованого
здійснилося. Прагнув потрапити у Національну збірну - і двічі визивався
до команди. Закріпитися там не зміг, та мрія здійснилася. В дитячому
віці мріяв потрапити у київське «Динамо» - у 1998 році зіграв за киян. - З котрим тренером було цікаво працювати?
-
Цікаво було з усіма. Проте, й нелегко. Мені доводилося працювати під
керівництвом таких тренерів, як Лобановський, Яковенко, Іщенко,
Кварцяний. Ці наставники завжди вимагали від виконавців повної
самовіддачі. ПРО СЛІД У РОСІЇ
-Як ви потрапили в "Уралан". Здобутки з цим клубом? (1996-1997 рік. 11 м’ячів).
-
Тоді я виступав за Дніпропетровське «Дніпро». А «Уралан» прийняв Павло
Яковенко. Павло Олександрович тоді збирав у російському клубі таку собі
«українську діаспору», тож зателефонував мені і я з радістю погодився
на переїзд. Нас тоді з України поїхало восьмеро.
- Прізвища пам’ятаєте?
- Артем Яшкін, Сергій Кормильцев, Олексій Смертін, Анненков Андрій, Олексій Грачов. Хороша тоді була команда.
- У 2011 році у вашій кар’єрі появлається Краснодарський клуб "Кубань". Чому тільки два матчі?
-
З «Кубанню» в мене не вийшло. Дуже хотів мене бачити у клубі
генеральний директор, але тоді тренером «Кубані» був Олег Долматов і він
на мене не розраховував. ПРО ТРЕНЕРСЬКУ ПРАКТИКУ -
У листопаді ви здобули тренерський диплом категорії А на курсах,
організованих центром ліцензування ФФУ для гравців з великим ігровим
стажем. Як вам навчання? Чи відкрили ви для себе щось нове?
-
Футбол на місці не стоїть. З кожним днем щось міняється. Багато нового
розповідали про підготовку сьогоднішніх грандів українського футболу.
Про нові стратегії, підходи до футболістів, до гри. - Ви вже тоді знали, що очолите «Енергетик», чи пропозиція стала несподіванкою?
-
Я планував стати тренером. Думав, що вдасться попрацювати в
Івано-Франківському - рідному для мене - клубі. Проте «Прикарпаття»
почало валитися і в той же час надійшла пропозиція від керівництва
Бурштинського «Енергетика». Тож я з радістю її прийняв, адже хочеться ще
бути корисним для прикарпатського футболу.
- Тож які плани?
- Всі плани залежать від фінансування команди. Адже якщо немає відповідного фінансування, то дуже важко щось будувати. - Який футбол сповідуватиме "Енергетик" В.Ковалюка? Схема, тактика...
-
Мені імпонує агресивний футбол. «Енергетик» не буде грати у футбол на
котрому засне вболівальник. Швидкий і динамічний перехід з оборони в
атаку, і навпаки - це те, що я намагатимуся прищеплювати футболістам.
Приємно, що таких же принципів дотримується і Микола Іванович
Вітовський, тому нам не довелося нічого змінювати у плані підготовки
команди. Можна сказати, що наші ідеї і бачення футболу повністю
співпадають.
ПРО ПІДГОТОВКУ ДО СЕЗОНУ -Під вашим
керівництвом клуб провів уже 6 матчів. Одна перемога, чотири нічиїх,
поразка і всього 4 забитих м’ячі - результат прийнятний?
-
Справа у тому, що в кожній грі ми створюємо безліч гольових моментів.
Але чомусь завжди не виходить із завершальним ударом. Це взагалі
сьогодні проблема всього українського футболу. У нас немає яскравих
нападників. Тож і нашим хлопцям інколи не вистачає майстерності, а
інколи - й досвіду. Будемо над цим працювати. - Команді й досі не вистачає форварда?
- Наразі нових футболістів запрошувати не плануємо. - Розкажіть про новачків. У якому стані знаходиться Ігор Худобяк? Чи вийде він на гру прости ПФК "Севастополь"
-
Сьогодні Ігор вийшов у другому таймі. Виступив досить непогано. Наразі у
нього є невеликі проблеми з вагою, але якщо він буде серйозно
відноситись до справи, то обов’язково допоможе «Енергетику». Принаймні
ми на нього розраховуємо. Про гру з «Севастополем» - він на поле не
вийде, адже севастопольці надали нам його оренду і, згідно договору, він
у цьому матчі брати участі не буде. - Хто займається вивченням сильних та слабких сторін суперника?
-
Наразі ми з командою разом переглядаємо відео з матчів ПФК
«Севастополь». Зокрема із нашої останньої зустрічі (12.08.2011
«Севастополь»-«Енергетик» 2:1). - Які завдання ставить керівництво клубу?
- Завдання у нас одне - залишитись у першій лізі. ПРО ОСОБИСТЕ - На кого ви рівнялися в дитинстві? Ваш кумир?
- Мені з наших радянських футболістів подобався Безсонов. Потім усі хотіли грати як Марадона, пізніше - як Зідан, Стоїчков. - Кого з тренерів пробуєте наслідувати тепер?
-
Який би не був тренер, але якщо він почне когось копіювати, то у нього
нічого не вийде. Якісь ідеї, підходи можна позичити, але не всю роботу.
Маєте сьогодні приклад «Барселони», котра грає у космічний футбол. Не
один тренер хотів би зкопіювати роботу Гвардіоли, але ні в кого це не
виходить. Футболістом мені доводилось працювати з великою кількістю
тренерів. Якщо бути точним - більше сорока чоловік. І в кожного було
щось нове і цікаве, що допомагало мені на полі. Чи вдасться мені
об’єднати ці знання в єдине ціле і стати успішним тренером - час покаже.
- Де вам жилося найкомфортніше?
-
Своєю другою домівкою вважаю Луцьк. Я там прожив 5 років. Подобалося
жити в Елісті (Росія, Калмикія), але там було дуже жарко. Жив у Києві,
Дніпропетровську, Донецьку. Але чомусь мені не дуже подобалися
мегаполіси. Я люблю затишні маленькі міста. - Улюблена команда?
- Сьогодні еталоном гри є «Барселона, колись таким еталоном було київське «Динамо».
- Якби не футбол...
-
Такої думки не виникало. Про футбол я мріяв з дитинства. Мені хресний
батько на кожен День народження дарував новий футбольний м’яч. Тоді не
було ні комп’ютерів, ні нинішніх забавок. Був м’яч, було поле, де
паслися корови і ми весь час ганяли футбол і мріяли про «Динамо».
- Про сім’ю.
-
Маю два сина. Вони вибрали свій шлях. Старший закінчує лісотехнічний
тут в Івано-Франківську. Молодший ще вчиться в школі. Хотів бути
футболістом, але з часом передумав і більше часу приділяє комп’ютеру.
Може буде програмістом.
- Ваше улюблене авто?
- Мерседес.
- Дякую за розмову, ще раз вітаю вас з ювілеєм. Успіхів «Енергетику».
